пʼятниця, 26 лютого 2016 р.

Знайди в собі мужність сказати расизму НІ!

                    26 лютого у ПТУ №16 м. Мала Виска з учнями 27, 29, 15, 19 груп соціальними педагогами Чиніною В.А. та Рябоконь І.О. були проведені профілактичні заходи з попередження проявів ксенофобії серед молоді. 

              

Ксенофобія - це негативне, емоційно насичене ставлення суб'єкту до певних людських спільнот та їх окремих представників – «чужинців», «інших», «не наших». Вона виявляється у відповідних соціальних установках суб'єкта, забобонах і упередженнях, соціальних стереотипах, а також у його світогляді в цілому.
               У сучасному світі ксенофобія є як соціальною, так і політичною проблемою. Кількість іноземців в Україні постійно зростає. Сам факт проживання іноземців в будь-якій державі обумовлює виникнення проблем взаємодії з місцевим етносом (етносами). І як тільки погіршується соціально-економічна ситуація, взаємини з «чужими» набувають рис культурної, етнічної, мовної, релігійної або іншої ворожнечі.
              Останнім часом в Україні спостерігається тенденція до збільшення проявів ксенофобії. Причини цього явища полягають у зростанні соціальних та економічних проблем в суспільстві, неефективній політиці профілактики відповідних явищ у молодіжному середовищі.
               Об’єктами ксенофобії можуть бути як конкретні групи – представники чужої релігії, раси, нації, держави тощо, так і всі «чужі».
              До основних видів належать: релігійна, етнічна і «міжцивілізаційна» (по відношенню до інших культур і цілих груп країн). Бувають, звичайно, і інші види ксенофобії. Наприклад, по відношенню до сексуальних меншин. Разом з тим кожен з видів має свої підвиди.
             Одним із проявів ксенофобії є дискримінація. Це позбавлення окремих осіб, груп або цілих співтовариств рівних соціальних, політичних або економічних прав; переслідування через етнічне походження, нераціональність, світогляд або інші соціальні чинники. Акти дискримінації можуть отримати загальне поширення, виконуватися відкрито або анонімно, це можуть бути як поодинокі, так і систематичні випадки.
               Расова дискримінація – це будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевага, засновані на ознаках раси, кольору шкіри, громадянства, родового чи етнічного походження, метою або наслідком яких є скасування або применшення визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя.
             
Надзвичайно руйнівною формою упередження є расизм – переконання у тому, що одна расова категорія від природи краща чи гірша іншої. Расизм- це дискримінація особистостей, суспільних груп або частини населення, політика переслідувань, принижень, насильства, нагнітання ворожнечі та неприязні, завдання шкоди за ознакою кольору шкіри, етнічною, релігійною або національною приналежністю.
              Ксенофобські настрої сприймають боляче не лише особи, на яких вони спрямовані, але і їх носії. Ксенофобія одних відносно інших зустрічає зворотну, іноді ще жорстокішу реакцію, після чого її прояви зростають в геометричній прогресії, а їх взаємодія набуває конфліктного характеру.
               Для людини, яка перебуває у стані ксенофобії, характерне неадекватне переживання цього почуття: побоювання, переляк, жах, тривога. Отже, прояви ксенофобії можуть варіювати за формою, в залежності від її інтенсивності у певного суб’єкта. Серед найбільш поширених форм поведінки «Ксенофобної людини» виокремлюють: уникання контактів, втечу, самоізоляцію, агресивну поведінку.
                Таким чином, ксенофобія—це сила, що руйнує наше суспільство.


                З метою попередження ксенофобських проявів з учнями було проведено диспут "Толерантність врятує світ", в рамках якого пояснено основні поняття ксенофобії, расизму, "мови ворожнечі", переглянуто відеоролики про негативні наслідки проявів расизму та будь-яких випадків дискримінації, обговорено, чи є серед нас такі явища. В кінці проведено анкетування на визначення ставлення до ксенофобії та расизму. 

четвер, 25 лютого 2016 р.

Вправи для підвищення інтелекту


Вправи для підвищення інтелекту 


Як стати розумнішим? У цьому допоможуть нові наукові досягнення. Вчені дають практичні рекомендації, які нескладно виконувати у побуті, але, на жаль, розвіюють міфи про їжу, яка нібито підсилює .
Найбільш багатообіцяючим є відкриття, що коефіцієнт  можна підвищити. “Довгий час вважалося, що з раннього дитинства  залишається більш-менш незмінним”, – нагадує автор. Однак, якщо вірити статті опублікованій у журналі Nature,  за чотири роки може зрости на 21 пункт або знизитися на 18. Різниця колосальна: наприклад, 110 пунктів – це “середньостатистичний інтелект”, а 130 – “обдарованість”, роз’яснює Кеті Прайс з Університетського коледжу в Лондоні, яка керувала дослідженнями.
У дослідженнях Прайс брали участь особи 12-20 років. Однак сама Прайс вважає, що результати її досліджень вірні для людей різного віку. Справа у тому, що недавно вчені виявили: мозку властива “”, він створює нові нейрони навіть у віці старше 60-70 років.
У зв’язку з цим автор нагадує, що поліпшення сенсорно-рухових здібностей може поліпшувати когнітивні. “Навчіться в’язати, розбиратися у класичній музиці або жонглювати: можливо, так ви підвищите свій IQ”, – радить вона.
Інше несподіване відкриття було зроблено у 2008 році: виявляється, короткочасна пам’ять – опора загального рівня інтелекту. Вчені під керівництвом Сюзан Джеглі з Мічиганського університету тренували дорослих добровольців виконувати важкі завдання на розвиток короткочасної пам’яті. Чим довше учасники практикувалися, тим кращими ставали їх здатності логічно мислити і вирішувати завдання.
Ще один спосіб підняти IQ – покращити здатність мозку зосереджуватися, рекомендує видання. Деяким допомагають препарати-стимулятори, що підвищують рівень допаміну. За даними дослідників, пам’ять і здатність переключати увагу розвиваються у геймерів. Допомагає і пристрасний інтерес: якщо ви байдужі до того, що читаєте, бачите або чуєте, то воно зітреться з вашої пам’яті.
На думку видання, тренувати мозок не так уже й важко. “30-хвилинна прогулянка 5 разів на тиждень стимулює вироблення білка BDNF – нейротрофічного фактора мозку, який підживлює створення нових нейронів і синапсів в процесі навчання”, – йдеться у статті.
Денний сон після завдань, стомлюючих гіпокамп, не просто відновлює , але й може їх поліпшувати, виявили психолог Метью Уокер і його колеги з Каліфорнійського університету в Берклі. Компанії Nike і Google правильно роблять, що надають співробітникам спеціальні кімнати для “тихої години”, зауважує автор. Уокер зробив висновок, що уві сні гіпокамп переносить інформацію у довготривалу пам’ять. У результаті інформація краще запам’ятовується, а здатність сприймати свіжу інформацію поліпшується.
Навіть без сієсти мозок знаходить спосіб розслабитися – віддається мріям або перестає мислити. Вчені з японського університету Тохоку виявили: чим активніше кровопостачання у “білих клітинках” мозку в момент відпочинку, тим швидше і краще людина видає новаторські ідеї, пише журнал, посилаючись на публікацію у листопадовому номері PLoS One. “Відкладіть смартфон і дайте своєму мозку побайдикувати”, – радить автор.
Як показало дослідження, опубліковане у Nature Neuroscience, для підвищення проникливості служить . У щурів після уколів кофеїну стають активнішими зв’язки нейронів у гіпокампі, що покращує навчання і запам’ятовування.
Найкраще перевірена стратегія – одночасно найважча: вивчити іноземну мову. Вільне володіння двома мовами спонукає префронтальну кору активніше працювати, що покращує вміння вирішувати задачі, перемикати увагу і відтягує на 5 років появу старечого недоумства, виявила Еллен Бялісток з Йоркського університету (Канада).
А чи є спеціальна дієта для порозумнішання? На жаль, у 2010 році дослідники з Duke Evidence-Based Practice Center зробили висновок, що розхвалені рецепти не діють. Харчові добавки з вітамінами B6, B12 і E, а також фолієва кислота ніяк не впливали на збереження когнітивних функцій, не кажучи вже про їх поліпшення. Середземноморський раціон харчування (риба, фрукти, овочі, оливкова олія) теж нічого не дає. Правда, є дані, що куркума і гранатовий сік можуть покращувати пам’ять або інші когнітивні функції.
Виходячи з усього вищевикладеного, журнал формулює рецепт як порозумнішати: “Мнемонічні вправи, стимульовані кофеїном та розбавлені здоровим сном і аеробікою, вправи для поліпшення уваги на комп’ютері, читання, спостереження і робота з довгими перервами для відпочинку мозку”.

четвер, 18 лютого 2016 р.

Релаксуємо!

17 лютого 2016 року у ПТУ №16 соціальними педагогами Чиніною В.А. та Рябоконь І.О. за підтрими заступника з навчальної роботи Ценцури С.В. було підготовлено сюрприз для наших колег - релаксаційний тренінг, під час якого учасники змогли розслабитись під заспоуійлий шум моря та випити узвару з хрустиками. А все це - для того, щоб набратися сил для роботи в ІІ семестрі та вдало закінчити навчальний рік!


середа, 17 лютого 2016 р.

Про що може розповісти твій почерк

Про що може розповісти твій почерк

Графологія, спосіб визначення характеру людини за почерком, була відома з давніх часів. Перша праця про цю науку був опублікований в 1622 році, він називався "Про те, як за листом можна дізнатися характер і властивості пишучого" і належав італійцеві Камилю Больджо. У часи Больджо працю про графології залишився непоміченим: у ту пору малий відсоток населення взагалі вмів писати.

У сімдесятих роках 20 століття графологія проникла в самі різні сфери життя: графологічну експертизу стали застосовувати в криміналістиці, при прийомі на роботу . Сьогодні офіційна психологія має і більш точні способи діагностики особистості.
Однак у багатьох західних державах графологія стала традицією: досі при прийомі на роботу в деяких фірмах США та Голландії здобувач пише резюме від руки, щоб пройти графологічну експертизу роботодавця.
Визначити риси власного характеру чи характеру близьких за допомогою графології досить просто: достатньо взяти білий (НЕ розкреслений) аркуш паперу, кулькову ручку (Не гелеву!) і написати кілька рядків про себе своїм звичайним почерком . Після чого досліджуємо написане за наступними параметрами.
Нахил почерку
Почерк прямої, без нахилу: 
Свідчить про розсудливість, стриманості, внутрішньої гармонії. Так пише дуже врівноважена людина.
Легкий нахил вправо: 
Найпоширеніший вид нахилу. Так пишуть відкриті, в міру сміливі і доброзичливі люди, які мають властивість іноді віддаватися імпульсам. Почерк говорить про емоційність - його власник не завжди може тримати себе в руках.
Сильний нахил вправо: 
Так пише людина моментально з'являється і швидко згасаючого ентузіазму.
Сильний нахил вправо говорить про енергійність, неординарності і влюбливості.
Слабкий нахил вліво: 
Свідчить про мужність характеру. Жінки з таким нахилом почерку керуються розумом частіше за інших. Вони розумні, розважливі.
Сильний нахил вліво: 
У власниці такого почерку йде боротьба між внутрішньою емоційністю і зовнішньою стриманістю.
Нахил різко "назад" свідчить про те, що людина гіперчувствітелен, але дуже рідко виявляє це на людях.
Напрямок рядків
Рядки направляються вгору: 
Володар такого почерку - оптиміст. Він може бути трохи інфантильний, наївний, по-дитячому непосредственен. А може бути, у нього сьогодні особливо гарний настрій.
Рядки йдуть рівно і прямо: 
Рівні рядки свідчать про внутрішній дисципліні. Якщо навіть на НЕ розкреслений аркуші рядки виглядають рівно, значить, його власниця акуратна, завбачлива і зібрана.
Рядки йдуть вниз: 
Ви в поганому настрої. Часто рядки йдуть вниз тоді, коли ми пишемо щось нудне або сумне. Якщо рядки завжди спрямовані вниз, є ймовірність, що у пишучого легка депресія.
Величина почерку
Крупний почерк: 
Такий почерк зустрічається у відкритих, серцевих і впевнених у собі людей . Часто свідчить про завищену самооцінку.
Занадто великий почерк буває у людей, зациклених на самих себе. Попросту кажучи - у егоїстів.
Середній почерк: 
У спокійних, упевнених у собі людей з адекватною самооцінкою зазвичай почерк має середній розмір. Якщо середній розмір збільшується до кінця кожного рядка або пропозиції - його володар відкритий, незалежний і вільний. Якщо ж почерк зменшується - навпаки, випробуваний хоче чогось приховати.
Маленький почерк: 
Мініатюрний почерк може бути пов'язаний з порушеннями зору. Також маленький, акуратнийпочерк говорить про аналітичний склад розуму, про деяку педантичності і підвищеній увазі до деталей. Багато власниці дрібного почерку досить сором'язливі.
Форма почерку
Округлий почерк: 
Найчастіше зустрічається у веселих і простуватих добряг. Його власниця не надто хитра і не любить інтриги. Вона відноситься до оточуючих з майже материнською турботою, розумінням і добротою.
Гострий почерк: 
Гострі кути можуть сказати нам про дві речі, які нерідко поєднуються: про агресивність і дуже високому інтелекті. Володарі гострого почерку часто бувають людьми проникливими, хитрими, розумними. Поряд з цим гострий почерк зустрічається у не надто добродушних людей.
"Незграбний" почерк: 
Коли почерк не дуже гострий, але в ньому присутня деяка різкість, прямі кути , рівні "палиці" букв - йдеться про людину наглядовій, глибоко розуміє, що відбувається навколо. Нерідко такі люди вміють керувати іншими.
Якщо незграбний почерк досить великий, це свідчить про схильність його власника до маніпуляцій.
Кінчики букв
Якщо "хвости" деяких букв (наприклад, літери "Р ") ідуть сильно вниз, це свідчить про сексуальну активність, пристрасності і сильному статевому потязі.
Якщо переважають верхні" кінчики ", наприклад, при написанні" б ", то власник такогопочерку людина духовна, "піднесений", часто віруючий.
Акуратність
Каракулі: 
Швидко написані каракулі говорять про те, що володар неврівноважений. У багатьох випадках люди, які пишуть карлючками, не мають строгого розпорядку дня, пізно лягають спати і пізно встають, працюють на нервовій роботі.
Крім того, каракулі - це почерк геніїв. У більшості геніїв був абсолютно нерозбірливий почерк.
Ясний почерк: 
Чим легше прочитати написане, тим сильніше і спокійніше чоловік. Ясність почерку зустрічається у людей зі стійкою і здоровою психікою, у відмінній фізичній формі.
Натиск
Погладьте зворотну сторону листа - ви відчуваєте літери?
Середній натиск: 
Зустрічається у вольових, цілеспрямованих людей. Його власники цінують себе досить високо, вміють тримати все під контролем.
Слабкий натиск: 
Зустрічається у боязких і схильних до компромісів людей, якими легко маніпулювати. Якщо натиск майже відсутня, це може свідчити про деякі комплексах, заниженої самооцінки.
Дуже сильний натиск : 
Буває у справжніх гедоністів. Люди, які сильно продавлюють папір при листі, живуть світом тілесних насолод, сексуальних експериментів і задоволенням своїх тварин потреб. Крім того, сильний натиск часто властивий людям емоційним і навіть істеричним.

середа, 10 лютого 2016 р.

Кольори і психологія людини

Кольори і психологія людини 

Всі люди мають свій улюблений колір. Одним подобається небесно-блакитний, бо він підкреслює їх очі, а іншим зелений, бо він має заспокійливу дію. У будь-якому випадку, колір може багато що сказати про вас. І це тому, що кольори говорять на своїй безмовній мові.
Тепер давайте розглянемо усі кольори детальніше:
Червоний це колір пристрасті, гніву і високого кров’яного тиску. Червоний – це свого роду «перший» колір. Люди, яким подобається цей колір люблять отримувати задоволення тут і зараз.
Помаранчевий  дуже чуттєвий колір, оскільки він – це пом’якшений червоний. Він є улюбленим не для великої кількості людей. Даний колір асоціюється з емоційними реакціями і внутрішнім магнетизмом. І ще одна важлива деталь: помаранчевий колір дуже близький до золота, який є кольором успіху і багатства. Ті, кому подобається цей колір, здатні на щирі почуття і інтуїтивно налаштовані на успіх. Якщо ваш улюблений колір оранжевий, то кнопки вимикача, коли справа доходить до пристрасті, у вас немає.
Жовтий – це колір сонця, життєвої сили, влади, але це далеко не ознака романтичної натури. Якщо жовтий ваш улюблений колір, то уважно стежте за кількістю вживаного у своїй мові слова "Я”, коли вас цікавить хтось ще. Інакше про вас можуть подумати, як про дуже егоцентричну людину. Якщо ви зустрічаєтеся з людиною, чий улюблений колір жовтий, переконайтеся, що вона уважно слухає вас, коли ви розповідаєте про себе.
Зелений – це колір любові. (Це не збіг, що багато грошей саме такого кольору …). Зелений колір – це колір життя і достатку – листя, трава, рослини – усе це належить до продовження життя, процвітання і благополуччя. Так чому б нам не дарувати папороть замість троянди на день святого Валентина своїм коханим? Зелений – це чиста, гуманістична любов, а не бурхливий роман. Більше того, зелений – це дуже приємний колір. У любителя цього кольору гаряче серце. Пристрасть, ймовірно, похована десь під їх честю і гідністю. Якщо ви любите зелений колір, для вас суспільне благо більш важливе, ніж власне. Напевно, все-таки варто бути трохи більш егоїстичним.
Синій це колір ясності, чарівності і спілкування. Незалежно від відтінку, любитель цього кольору на підсвідомому рівні посилає сигнали оточуючим "Мені подобається, коли мене розуміють”. З іншого боку, перебуваючи в стані стресу, людина, що віддає перевагу цьому кольору, може посилати суперечливі сигнали, оскільки вона не в силах висловити свою точку зору або просто плутається в інформації під час бесіди. Якщо синій ваш улюблений колір, вам завжди є, що сказати, оскільки гарне вираження своїх думок – це ваш козир.
Бузковий це колір-символ ілюзій, уяви і фантазії. Він поєднує в собі сором’язливість, романтику, флірт, це грайливість в поєднанні з очікуванням. Але хіба легше жити у світі фантазій в порівнянні з реальним світом? Все ж деякі любителі бузкового кольору відповідають ствердно на це питання. Якщо вам подобається бузковий колір, то залежно від того, як ви себе почуваєте, ви можете бути творчим романтиком або ж зовсім не любити її.
Білий – це світло, поєднання всіх кольорів. Білий колір символізує чистоту і духовність. Також він говорить і про простоту. Люди, які люблять білий колір, швидше за все, люблять чистоту і порядок.
Чорний – це поєднання всіх кольорів. Він представляє щось невідоме, таємне. Чорний, в основному, своєрідним чином стримує потік інформації, але немає ніяких сумнівів в тому, що в сучасній культурі він також асоціюється з "темною стороною” і злом. Якщо ваш улюблений колір чорний, то за природою, ви віддаєте перевагу тримати все в собі, ніж виставляти напоказ. "Мовчазність” цього кольору дозволяє іншим догадатися про все, що було недоговорене. Чорний колір говорить: "Я не скажу вам нічого”.

Скажи наркотикам НІ!

8 та 9 лютого у ПТУ №16 відбувалися заходи антинаркотичного спрямування. 8 лютого було соціальним педагогом Чиніною В.А. проведено анкетування "Чи схильний ти до вживання наркотиків". 9 лютого проведено лекційно-тренінгове заняття "Скажи наркотикам НІ!", на якому учні переглянули іноформаційний відеоролик про правду про наркозалежність, а також мали змогу висловити свої думки з приводу виникнення залежності у людей. Захід пройшов успішно у формі діалогу між соціальним педагогом та аудиторією.

четвер, 4 лютого 2016 р.

Що таке депресія. І як її подолати!!!

Що таке депресія. І як її подолати!!!


Коли немає настрою, на душі туга й нічого в житті не миле, ми кажемо: депресія.

Якщо у 70-х роках XX століття на неї страждало близько двох відсотків населення земної кулі, то нині -вже чотири-п'ять відсо­тків, а за деякими про­гнозами, через 20-30 років депресія посяде перше місце серед усіх захворювань у світі, ви­передивши навіть хворо­би серця. Вочевидь, це плата за урбанізацію.
Ці цифри - лише вер­хівка айсберга, і скорі­ше за все її потрібно збільшити в кілька разів, оскільки далеко не всі хворі потрапляють у поле зору психіатрів. Багато хто не йде до фахівця зі страху дістати тавро «психічно хворого».
Інші просто не знають, що різні хвороби, від яких вони довготривало та безуспішно лікуються, це теж депресія, коли емоційна перенапруга, три­вога і страх, що таяться в глибині душі, набувають вигляду болісних тілесних відчуттів. Діагностич­ною підказкою тут може бути повна безуспішність численних курсів лікування. А остаточно зірвати маску з такої депресії можна лише одним спо­собом - проконсультуватися у психіатра, який поставить правильний діагноз і призначить адек­ватне лікування, що дасть можливість видужати колишньому «сердечнику» чи «хворому на вираз­ку шлунку».
Буває, що депресія маскується під трудоголізм, підвищену трудову чи громадську активність. Емоційно нестабільні люди, які втратили впев­неність у собі, намагаються поринути в турботи, щоб забутися в них і втекти від своїх неприємних думок і відчуттів. Туга також може проявлятися в анорексієї - від­мові від харчування, або у булімії - підвищеному апетиті (частіше це проявляється у жінок). Для чоловіків більш харак­терною ознакою депре­сії є кількість сигарет, викурених за добу. Без­перервне паління, коли охоплена тривогою лю­дина  прикурює  одну сигарету за  другою, служить найпростішим «народним» способом заспокоїтися.      Анало­гічно  можна  тракту­вати  і пристрасть   до спиртного, коли п'ють через   бажання   забутися,   прогнати   тривогу   чи нудьгу. Але цей спосіб має безліч вад, наприклад, це - найкоротшій шлях до алкоголізму(унаслідок того, що з кожним разом потрібно все більше і більше алкоголю, що в свою чергу призводить до психічної, а пізніше - і до фізичної залежності), при цьому причини тривоги та нудьги не вирішу­ються, а як правило, тільки поглиблюються.
Існує глибинний, так званий «вітальний» страх перед психічними захворюваннями і навіть перед са­мим словом «психіатрія». Хворі на нервові розлади та депресію уникають візиту до психіатра, спершу звер­таються до різних народних цілителів, екстрасенсів, чаклунів, які знімають «наврочення», «лікують» за фотографією, «заговорюють» тощо. Якщо такі міри не допомагають, звертаються до лікарів загальної практики, наприклад невропатологів, бо - як гово­рять самі хворі - назва пов'язана з нервами. На жаль деякі „спеціалісти", які не тільки не мають юридич­ного права ставити діагноз, а й не вміють розпізнава­ти ці стани, дуже часто беруться за лікування.
Депресія (від латинського слова «depressum» -знижувати, придушувати, гнітити) - стан, що характеризується пригніченим або сумним на­строєм і зниженням психічної активності, який супроводжується руховими розладами та різнома­нітними соматичними (тілесними) порушеннями (втрата апетиту, схуднення, запори, зміна рит­му серцевої діяльності і т.п.).
Прихована (маскована) депресія. Не завжди де­пресія виявляється у симптомах, описаних вище. Часто буває, що вона виявляється одним - двома симптомами, і це утруднює діагностику. Депресія може проявлятися тільки болем у грудях, животі, головними болями, болями в суглобах, порушен­нями подиху (утруднений вдих на відміну від бронхіальної астми, при якій утруднений видих), зловживанням алкоголем або наркотиками, сексу­альною розгальмованістю (людина хоче гострими відчуттями підняти настрій або перебороти хво­робливу психічну нечутливість).
Існують такі маски депресії:
1.  Стриманість, крізь яку прориваються психовегетативні пароксизми, гіпертензійні кризи, інфаркт міокарда.

  1. Ворожість. Частіше буває в юнацькому віці.
  2. Підвищена трудова та соціальна активність.
  3. Потяг до подорожей.
  4. Іронія, сарказм, відчайдушність, розгул.

6.  Булімія (підвищений апетит), полідипсія (підвищена спрага),посилення потягу до паління, алкоголю, медикаментам.

7.  Підвищена сексуальність, своєрідний запій.

ЯК     ЛЮДИНІ     ПОДО­ЛАТИ    ХВОРОБУ,    ЩО СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ ПРИГНІЧЕНІСТЮ, ЧУТТЯМ ВЛАСНОЇ НІКЧЕМНОСТІ,   ПЕРЕ­КОНАНОСТІ В ТОМУ, ЩО  ТИ  НІКОМУ  НЕ ПОТРІБЕН,       ТОБТО ДЕПРЕСІЮ?

Депресія - це один з   найбільш   розповсю­джених   на   сьогодні   пси­хічних розладів. Але поняття депресії   в   клінічному   та   побу­товому   розумінні   різняться.   У клінічному розумінні, депресія - це повна байдужість до всього, яка супрово­джується пригніченістю, погіршенням настрою й активності, вона часто є симптомом психіч­них захворювань. У побутовому розумінні, ми називаємдепресією пригнічений стан зі зниженням цікавості до життя; стан, коли людина втрачає здібність відчувати радість. На депресію страждає багато людей у різні пе­ріоди свого життя. Зазвичай депресія - це тип реакції людини на насприятливі обставини її життя: невизнання, невдачі, хвороби. Депресія може бути пов'язана із професійними чи особи­стими невдачами. Вона також може виникати у перехідні періоди життя людини і пов'язана з переглядом цінностей або якоюсь їх зміною. Ознаками цього типу депресії є непевність у собі, агресивність, гнів, роздратованість, сму­ток, стурбованість, страх, безпам'ятність; різке зниження активності, втрата апетиту, порушен­ня сну.

Існує так звана невротична депресія, яка роз­вивається на тлі невирішеної конфліктної ситу­ації. Зазвичай це тривалий емоційно-депресив­ний стан. Ознаками цього типу є самокатування, гнів, злоба, відчуття безнадійності, апатія (зни­ження настрою), відсутність інтересу до життя, іпохондрія,   нездатність  до  прийняття  рішень, а також хронічна втома, втрата ваги, втеча від реальності через сон. Протікання депресії може бути монотонним (хронічно знижений емоційний стан) або нестійким (характе­ризується зміною емоційного стану   від   крайнього   збу­дження до крайнього за­непаду).
Але, якщо Ви здатні звернутися по допомогу спеціаліста, то швидше за все у Вас звичайна депресія,   що   спіткає більшість    пересічних громадян.     Найбільш дієвий спосіб боротися з депресією – усунути її    причину,    знайти своє        «психологічно слабке     місце»,     яке через ураження викликало у Вас душевну при­гніченість. Звісно, краще за все робити це зі спеціалістом або разом зі своїм близьким другом, оскільки причини, які викликали у Вас такий стан, можуть бути досить болючими, щоб Ви могли викрити їх самостійно. Але для надання першої самодопомоги можна спробувати декілька заходів:
-    перш за все, ПРИПИНІТЬ СЕБЕ ЖАЛІТИ та ДУМАТИ ПРО ВЛАСНЕ НЕЩАСТЯ - розмір­ковування породжує почуття. Якщо Ви зробите центром своїх думок розчарування, Вас поглине глибока депресія;
-    киньте звинувачувати життя та оточуючих у своїх проблемах(звісно, якщо Ви це робите);
-    почніть дотримуватися правильного режиму дня;
-    намагайтеся уникати перевтоми;
-    спробуйте збалансувати Ваш режим харчуван­ня та його раціон;
-    займіться фізичними вправами або гуляйте на свіжому повітрі;
-    не витрачайте багато часу на телефонні роз­мови;
-    намагайтеся не марнувати час перед телевізором;
-    слухайте бадьору, життєрадісну музику;
-    кожен день ставте перед собою маленькі, але реально досяжні цілі;
-    поміркуйте над тим, які втрати Ви не змогли собі пробачити;
-    спробуйте перемогти свій біль і гнів, попро­сивши пробачення, або дякуючи людині, яку Ви вважаєте винуватцем Ваших негараздів. Розвинь­те у Вашому серці любов та розуміння до цієї людини. Вона так вчинила з Вами не від власного щастя.
Важливо знати, що депресія не є:
-    почуттям незначного погіршення настрою;
-    ознакою слабкості. Депресія у всіх випадках виникає через порушення балансу особливих хі­мічних субстанцій мозку; індивідуальні особли­вості, а також життєві ситуації, які викликають стрес, можуть підсилити дисбаланс;
-    карою за те, що ви погана людина. Депресія -це хвороба, яка може вразити кожного;
-    приводом для почуття провини.
Тільки з'єднавши зусилля з лікарем, мож­ливо досягнути максимального контролю над хворобою, вміння керувати хворобою і пере­могти її.