понеділок, 29 січня 2018 р.

Бій під Крутами

БІЙ ПІД КРУТАМИ (29 СІЧНЯ 1918 РОКУ)

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА

(до 100 річниці бою під Крутами)
29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.
Їх було триста – студенти та гімназисти. Проти них були тисячі – солдати, фронтивики та матроси більшовицької армії. Нерівний бій. Бій під Крутами, який на декілька днів віддалив захоплення Києва. Втрати сягали: до 250 юнаків, одна рота (до 30 людей) студентів і 10 старшин. Бойовий наказ наша молодь виконала.

Січень 1918 року. На столицю України насуваються озброєні до зубів більшовицькі орди під командуванням колишнього царського генерала Муравйова. Київські студенти та гімназисти, прагнучи захистити молоду Українську державу, організували Курінь січових стрільців, щоб дати гідну відсіч загарбникам.
Курінь, що налічував 300 душ, складався із студентів Українського народного університету, Університету Святого Володимира та учнів старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Захисники, пройшовши лише семиденну військову підготовку, без сумнівів і вагань вирушили в похід проти російської армії на станцію Крути, що розташована на залізничній лінії Москва – Бахмач – Київ.
П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ червоних, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. Московські солдати без жалю багнетами проколювали юначі груди, прикладами рушниць розбивали голови, добивали поранених – розповідали очевидці тих трагічних подій.
28 студентів потрапили в полон. Муравйовці цілу ніч по-звірячому мордували їх, а на світанку повели на розстріл. У зимове холодне небо злетіли звуки гімну „Ще не вмерла Україна”, що його першим заспівав гімназист Григорій Пипський. Пролунала недовга кулеметна черга… В загальному бій під Крутами тривав 3 дні. 29 січня було вбито останнього з трьохсот крутівських героїв. Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі.
Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звільнено.
Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Вдалося знайти лише 30 скалічених тіл юнаків, більшість з яких урочисто поховали у братській могилі у Києві на Аскольдовому цвинтарі.
„Стримайте ж ваші сльози, які котяться: ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”, — сказав Президент УНР Михайло Грушевський під час поховання героїв.
Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її. „Понад все вони любили свій коханий край”, — писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.
Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща. Вічна їм слава.

вівторок, 23 січня 2018 р.

суботу, 20 січня 2018 р.

ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

День Соборності України відзначають 22 січня щороку, починаючи з дня підписання в 1919 році Акту Злуки Української Народної Республіки (УНР) й Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Офіційно День соборності святкують з 1999-го.
Об'єднанню УНР та ЗУНР передувало підписання 22 січня 1918 року Четвертого універсалу Центральної Ради, за яким Українська Народна Республіка стала суверенною і незалежною державою. Західно-Українську Народну Республіку було проголошено в листопаді 1918-го. Саме 22 січня 1919 року завершився процес об'єднання України.
Статті угоди констатували, що ЗУНР заявляла про "непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою". З іншого боку, УНР проголошувала, що вона дає згоду "прийняти всю територію і населення Західно-Української Народньої Республіки як складову частину державної цілости в Українську Народну Республіку". Угода зазначала також те, що республіка галичан отримує територіальну автономію в межах УНР.
Станом на 1919 рік до УНР входили українські етнічні землі: Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, Східна Слобожанщина, Стародубщина (нині вони у складі Росії), Берестейщина і Гомельщина (Білорусь), Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Північна Лемківщина (Польща), Південна Лемківщина (Словаччина). Мармарощина, Південна Буковина (Румунія), Придністров'я...
22 січня 1919 року на Софійській площі Києва відбулася урочиста церемонія з нагоди возз'єднання УНР і ЗУНР. Перед багатотисячним натовпом проголосили постанову УНР та зачитали текст універсалу Директорії із правами і свободами об'єднаних республік. На додачу, День соборності України був оголошений вихідним.
Однак радість українців тривала недовго. ЗУНР проіснувала лише до літа 1919 року, а ще через рік із політичної карти зникла й УНР. 22 січня знову стало робочим днем.
І хоча соборна Україна проіснувала зовсім недовго, Акт злуки УНР із ЗУНР і факт підписання документа мали велике історичне значення. Українці заманіфестувати перед усім світом про неподільність українських земель та солідарність свого народу.
У 1990 році з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки між Києвом і Львовом українці вирішили утворити живий ланцюг єднання "Українська хвиля". Така традиція прижилася та з року в рік вона повторюється в багатьох містах сучасної України.
Офіційним державним святом День соборності України став лише в 1999 році після підписання Леонідом Кучмою відповідного наказу. При цьому День соборності України – робочий день для всіх українців, хоча не скасовує урочистостей 22 січня.